ВОВЧОК СОНЯШНИКОВИЙ. ЩО ЦЕ?

Сьогодні ми поговоримо про бур’ян-паразит, який носить красномовну назву вовчок.Це одна з найбільш стійких рослин-паразитів, що вражає соняшник. 

Будучи кореневою рослиною, яка не виробляє хлорофіл, він живиться за рахунок іншої рослини. У корінь соняшника проникає паросток паразита і не тільки висмоктує поживні речовини та воду, а натомість залишає неприємний спогад – отруєння продуктами своєї життєдіяльності.

Уражена цим різновидом бур'янурослина-господар погано розвивається, (продуктивність росту соняшника від такого сусідства знижується на 35-70% і більше), зменшує свій урожай і у результаті взаємодії з паразитом гине.

В Україні паразита виявляють на посівах Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської та Миколаївської областей. Зараз спостерігається стрімке накопичення в ґрунті насіння вовчка та швидке розповсюдження.

Перша раса вовчка А з’явилась ще в 1882 році, В – 1925, С – 1960-х, D – 1990-х, E – 1990-х, F – 1995, G – 2004, H – 2004.

Стебло паразита - пряме, нерозгалужене, 10-50 см висотою, біля основи потовщене, бурувате, борошнисто-залозисте, рідко вкрите загостреними цілокраїми або зубчастими лусочками бурого кольору, які є рудиментарними листочками. Суцвіття - квітки в пазухах лусок зібрані в циліндричне суцвіття. Віночок трубчастий, колінчастозігнутий, біля основи білуватий з фіолетово-голубим двогубим відгином.Насіння вовчка темно-бурого кольору, кругле, дрібне. Воно переноситься вітром, комахами, тваринами та іншими способами на великі відстані. Здатність до проростання насіння у ґрунті може зберігатися протягом 10-20 років. Проростає насіння паразита за слабкокислої реакції ґрунту, вологості 70-85% і температури 16-25°С під впливом кореневих виділень рослини-господаря. Не проростає із глибини більше 15 см та при надмірному зволоженні, а також за температури нижче 10°С. У менш зволоженому ґрунті концентрація кореневих виділень буде вищою. Цим пояснюється сильний розвиток вовчка за посушливої погоди.

Від моменту проростання насіння вовчка до появи рослин на поверхні ґрунту проходить 1,5-2 місяці. Стебла вовчка на поверхні ґрунту зазвичай з’являються на початку цвітіння культури або дещо пізніше.

Як захистись від вовчка?

·         дотримання сівозміни і повернення культури на попереднє місце вирощування не раніше, ніж через 6-7 років.

·           до сівозміни повинні входити культури, що стимулюють проростання насіння вовчка, але які не уражуються ним- кукурудза, буряки, соя, льон;

·           глибока оранка з оборотом пласта на 30-35 см один раз у 10-12 років;

·           знищення падалиці культури;

·           дотримання просторової ізоляції між посівами поточного і минулого років.

·           посів гібридів та сортів соняшника, що стійкі до всіх рас вовчку;

ЩЕ ОДИН СПОСІБ ВИРОЩУВАТИ РОЗСАДУ: ЯЄЧНА ШКАРЛУПА

Чи знали ви про те, що розсаду можна виростити в яєчній шкаралупі? За осінньо-зимовий період нескладно назбирати чимало «ємностей» для висадки. Схема досить проста: під час приготування їжі надломлюєте частково шкаралупу, вміст переливаєте у будь-яку ємність, а гострі кінці зарівнюєте ножем.

Перед висадкою розсади необхідно попередньо підготувати контейнери, в яких будете зберігати шкарлупки від яєць. Вам можуть підійти будь-які невеликі банки. На дно ваших ємностей необхідно трохи насипати земляної суміші або тирси. Туди ж поміщають і самі яєчні шкарлупки. Також їх можна тимчасово зберігати у картонних упаковках для яєць.

Перед висадкою розсади низ шкаралупи обов’язково проткніть шилом або ж спицею для того, аби вода мала змогу стікати під час поливу і наповніть отриману ємність ґрунтом. Його зволожте за допомогою рожевого розчину марганцівки і покладіть у кожну шкаралупку пророщене насіння. Наступні кроки: присипка землею та поливка водою.

Контейнер зі шкаралупками варто поставити у тепле місце та накрити його плівкою. Щодня зволожуйте верхній шар землі за допомогою пульвелізатора. Контейнери (після появи паростка) переставте поближче до світла. Можна скористатись лампою для того, аби підтримати правильний світловий режим.

Також перед посадкою у ґрунт варто трохи  стиснути у долоні  шкаралупу, щоб вона тріснула, і опустити її лунку.

Чим відрізняється такий спосіб? Рослина отримує додатково чимало добрива, адже у яєчній шкаралупі є вапно, необхідне рослинам для росту і плодоношення. А ще вапно знижує кислотність ґрунту. Поруч із цим яєчна шкаралупа покращує структуру ґрунту і підвищує ефективність мінеральних добрив, саме тому розсада швидко набирає хорошу форму і як результат, дає згодом багатий урожай.

КЛОНОВАНА ЛОХИНА УЖЕ НА ПОЛИЦЯХ МАГАЗИНІВ

Клонування - вже не наукова фантастика, а реальність. У Лісовому селекційно-насінницькому центрі, розташованому в восьми кілометрах від Мінська, роблять маленькі копії ялинок, вирощують в пробірках карельську березу і лохину. У невеликій кімнаті на високих поличках під спеціальними лампами стоять сотні баночок і пробірок з масою, схожою на кисіль. Вони запечатані фольгою і харчовою плівкою. У судинах видніються мікророслинки, схожі на шматочок ялинової гілочки.

З одного живця виходить кілька дерев-близнюків. Всі ці малесенькі деревцята - близнюки, абсолютно однакові генетично. Щоб їх отримати, не довелося збирати насіння, сіяти, чекати сходів ... Вчені взяли бруньку від дорослого дерева, помістили в живильне середовище і розділили на кілька частин. - Там маленький шматочок починає рости. Пагони ми відрізаємо і пересаджуємо в іншу пробірку ... Так з одного мікроклону можна отримувати величезну кількість ідентичних рослин, - розповідає директор Лісового селекційно-насінницького центру Михайло Чичко.

По-науковому клонування називається «мікроклональне розмноження». Запустивши руки в величезну шафу з зеленуватим світлом всередині (він називається ламінар-бокс), співробітниця лабораторії в білому халаті і рукавичках щось ріже невеликим ножем. У чашці Петрі, під скляною кришкою, лежать маленькі зелені частинки.

Це майбутні рослини лохини, - пояснює Михайло Михайлович. - Ми також давно займаємося розмноженням ялини за технологією in vitro (у пробірці), але раніше не виходило її укоренити. Як тільки рослини пересаджували в ґрунт, вони гинули. Тепер уже можна сказати, що у нас вийшло! Хоча роботи ще багато і вона дуже складна. Зараз у селекційному центрі - вже дві клоновані ялинки в ґрунті. Зберігають мікроялинки на полиці в спеціальній кімнаті. Якщо перезимують, влітку їх пересадять в теплицю і, зберігаючи мікроклімат, підготують до висадки на вулицю. Там їм доведеться нелегко, адже деревця звикли до тепличних умов. У лабораторії у них постійна комфортна температура, спеціальне освітлення без тих світлових хвиль, які заважають їх розвитку.

У лісах Білорусі зараз є 86 особливих ялинок. Вони ростуть в тих же умовах, що й інші, але у них рівний товстий стовбур, вони вищі, мають кращу якість деревини. З їх насіння виросте і потомство міцніше. Такі дерева враховані: кожне має свій номер і відгородження від інших в лісі. З них збирають насіння або беруть живці для щеплень, їх потомство висаджують в одному місці, щоб і далі відбирати кращих з кращих.

- Селекційні роботи в Білорусі ведуться з 60-х років минулого століття, вже є лісонасіннєві плантації другого покоління. Це означає, що з кращих ялин зібрали насіння, висіяли і дочекалися віку, коли можна порівняти їх енергію росту і продуктивність. Здавалося б, навіщо клонувати, якщо можна і далі збирати поліпшені насіння з плантацій?

Справа у тому, що плантації і смерекові ліси схильні до різних кліматичних явищ. Від урагану або інших природних катаклізмів вони можуть постраждати або навіть загинути, і робота декількох поколінь вчених-лісівників може пропасти! За допомогою клонування ми плануємо зберегти генофонд всіх елітних дерев в лабораторіях. Маючи цей покращений генетичний матеріал, ми зможемо створювати ліси незалежно від того, що відбувається на вулиці. Банк клонів можна поповнювати. Навіть якщо дерево загине, його клон-близнюк залишиться у нас в пробірці, - так коментують подію працівники лабораторії.

Чимало білорусів уже їдять клоновану лохину. У фірмовому магазині селекційного центру продають клоновану лохину, і саджанці розлітаються, наче гарячі пиріжки. Кущики цієї ягоди, отримані за допомогою клонування, швидше ростуть і раніше починають плодоносити. Рослина з бруньки має обрости пагонами, але на це потрібен час. А клон з кореня відразу зростає з декількома гілочками, - пояснює директор центру. - Зате таким чином можна гарантувати, що ягоди сортові, рослини не мають грибних хвороб. А ягоди на смак нічим не відрізняються від звичайних!

АМБРОЗІЯ ПОЛИНОЛИСТА - НЕБЕЗПЕЧНИЙ СУСІД ПОРУЧ ІЗ ПОЛЬОВИМИ КУЛЬТУРАМИ

Амброзія полинолиста - надзвичайно небезпечний бур'ян. Засмічує всі польові культури, овочеві, плодові, виноград, пасовища, зарості чагарників. Вона щільно росте на узбіччях доріг, берегах ставків і рік та інших необроблюваних землях.

Амброзія полинолиста - однорічна рослина з родини Айстрових. За зовнішнім виглядом схожа на коноплю, а розмірами і формою листків нагадує полин гіркий. Вся рослина опушена короткими волосками, стебло пряме, гіллясте, листки черешкові, перисто-розсічені. Верхній бік листової пластинки темно-зелений, нижній - сірий, опушений. Висота стебла в окремих рослин досягає 2-2,5 м висоти. Сходи з’являються наприкінці березня – в травні, цвіте з середини липня до жовтня, плодоносить у вересні – листопаді.

Амброзія полинолиста розмножується лише насінням, яке утворюється у великій кількості. Добре розвинені рослини можуть давати по 30-40 тис. насінин, а окремі екземпляри до 80-100 тис. насінин.

Розвиваючи потужну надземну масу й кореневу систему, амброзія сильно пригнічує культурні рослини та споживає з ґрунту дуже велику кількість поживних речовин. При сильному засміченні посівів амброзією полинолистою врожайність культур різко знижується. Під час збирання врожаю засмічених посівів пізньостиглих культур у нього потрапляє насіння амброзії, відокремити яке досить важко. В таких випадках необхідні додаткові витрати на очищення насіннєвого матеріалу.

Амброзія полинолиста є екологічно небезпечним бур’яном. Адже пилок амброзії викликає у людей захворювання - амброзійний поліноз. У період цвітіння амброзії від цього захворювання страждає величезна кількість населення. У людей втрачається працездатність, опухають слизові оболонки верхніх дихальних шляхів та очей, з’являється нежить і сльозотеча, чхання, підвищення температури, розвивається астма. Ефективних ліків проти цього захворювання поки що не існує.

Амброзія не має природних ворогів (тварини амброзію не їдять) і відзначається великою біологічною активністю. Вона здатна заглушити та витіснити не тільки культури, а й дикорослі рослини, захоплюючи таким чином нові земельні ділянки і площі.

Серед усіх заходів захисту сільськогосподарських культур від амброзії полинолистої найважливіше значення мають саме агротехнічні: дотримання чергування культур у сівозмінах, основний і передпосівний обробітки грунту, вчасний догляд за посівами.

Боротьба з амброзією повинна бути спрямована на виснаження запасів її насіння у ґрунті і запобігання повторного засмічення.

За останні роки відбувся бурхливий процес поширення амброзії в різних областях України.

Для вирішення проблеми амброзії полинолистої  у посівах соняшнику, найкращим є препарат Рейсер®, к.е. виробництва компанії «ADAMA». Це досходовий грунтовий гербіцид для боротьби з однорічними дводольними та злаковими бур'янами. Його перевага полягає у тому, що він має подовжений період грунтової дії, яка забезпечує культурі оптимальний ріст та розвиток, зводячи до мінімуму конкуренцію за воду, світло та поживні речовини з боку бур'янів.

Після посівів соняшнику, оброблених досходовим гербіцидом Рейсер®, к.е., спокійно можна висівати озиму пшеницю. Посіви не піддаються фітотоксичному впливу. Рейсер®, к.е.  рекомендовано застосовувати у дозі 2-3 л/га.

РІЗДВЯНА ЗІРКА – КВІТКА ПУАНСЕТІЯ

Ще кілька років тому єдиною популярною рослиною, яка б асоціювалась з Новим роком і Різдвом була ялинка. Але часи йдуть, а традиції змінюються. Вже не рідкість, коли у наших будинках до Нового року з'являється квітка, що палає червоним –  Пуансетія. Красиві європейські традиції приживаються і у нас.

Про догляд за Пуансетією

Пуансетія потребує яскравого, але розсіяного світла. Квітку необхідно тримати подалі від сильного сонця і протягів. Мінімальна температура - 13 - 15 ° C. При транспортуванні пуансетії з магазину необхідно бути обережним, адже холодна температура на вулиці може привести до пошкодження листя. Оберніть верхню частину листя папером прямо в магазині або покладіть рослину в поліетиленовий пакет.

Іноді Пуансетія (Молочай-різдвяник) починає в'янути у домашніх умовах. Це може бути пов'язано з тим, що рослину зберігали в холодних умовах. На жаль, врятувати рослину в цьому випадку навряд чи вдасться. Рекомендується купувати рослини тільки у перевірених продавців.

Нестача води, як і її надлишок, може погано позначитися на зростанні рослини. Поливати Пуансетію необхідно тоді, коли поверхня ґрунту висохла. У вологому середовищі рослина цвіте довше, тому збризкувати її потрібно регулярно. Раз на місяць квітка необхідно підгодовувати азотом і калієм.

Як змусити Пуансетію цвісти на наступне Різдво?

У квітні рослину необхідно обрізати до 10 сантиметрів. Посадіть її у відкритий ґрунт. Місце має бути не надто сонячне. Температура в 15 - 18 ° C є ідеальною. Пуансетія починає цвісти тільки під час коротких світлових днів, які бувають в грудні та січні. В листопаді рослину краще перенести у темну кімнату і захищену від штучних джерел світла. Щоб пуансетія зацвіла, необхідно забезпечити їй температурний режим 18 ° C. Переконайтеся, що в приміщенні, де знаходиться квітка, не надто холодно.

ЯК ВИРОСТИТИ АНАНАС З КУПЛЕНОГО В МАГАЗИНІ ПЛОДА ЗА 4 КРОКИ

Давня мрія виростити у себе вдома ананас може здійснитися з використанням непридатного для вживання матеріалу. Як приємно насолодитися смачною м'якоттю, а після посадивши верхівку в горщик, милуватися екзотичною рослиною у себе на підвіконні не один рік. Як то кажуть, стануть у нагоді і вершки, і корінці. Виростити ананас на диво просто. Краще починати це робити у теплу пору року, тоді укорінення буде стовідсотковим. 

КРОК 1. ВИБРАТИ АНАНАС 

У будь-якому продуктовому магазині необхідно вибрати стиглий ананас, головна умова, щоб листя було тверде, здорове, зелене (не жовте чи коричневе). Шкірка самого плоду також повинна бути золотисто-жовтого кольору, а не зелена. Рекомендуємо купити відразу два ананаси для вирощування – буде більше шансів. Ретельно перевірте листя на наявність сірих плям, які свідчать про втручання комах. Таку рослину не варто купувати. Також не варто брати до кошика переспілі плоди. Простий тест на зрілість: відтягніть легенько лист ананаса, якщо він легко повернеться в початкове положення, значить фрукт перезрілий. 

КРОК 2. ПІДГОТОВКА ВЕРХІВКИ 

Вам потрібно просто обрізати верхівку з м'якоттю, але в цьому випадку потрібно простежити, щоб вся м'якоть була видалена зі стовбура, інакше вона буде гнити і знищить рослину. Всі шматки м'якоті біля стовбура необхідно зачистити з метою запобігання гниття після посадки. Після очищення від м'якоті необхідно обережно зрізати низ крони до появи кореневих бруньок (невеликі точки або кола на поверхні по колу стебла). Потрібно зрізати якомога менше, щоб не пошкодити зачатки коренів.

Далі необхідно зняти кілька нижніх листків з пучка, оголюючи 2-3 см стовбура верхівки. Також біля основи верхівки можуть вже бути коричневі дрібні корінці. Надалі вони рости не будуть, але видаляти або пошкоджувати їх не можна. Після підрізування і очищення залиште верхівку на пару днів підсохнути до наступного кроку. Це дозволить підлікувати шрами на кінчиках коренів і листя та допоможе запобігти гниттю.

Крок 3. Пророщування коріння верхівки

Існують різні способи, як зробити так, щоб верхівка пустила коріння, але найпростішим і надійним є пророщування коріння в воді. Потрібно опустити 3-4 см стовбура в воду. Склянку з водою потрібно поставити далеко від протягів, обігрівачів і місць з перепадом температур. Воду міняти необхідно кожні 2-3 дні. Існує думка, що в посуді з темного скла або пластику пророщування коріння відбувається ефективніше.

Крок 4. укорінення верхівки

Після того, як з'являться коріння, ананас необхідно посадити в швидко дренуючий грунт.

Необхідне для посадки ананаса

Діаметр горщика повинен бути по діаметру крони верхівки (близько 10-15см). Обов'язкова наявність дренажного отвору в горщику. На дно горщика викладаємо 2-3 см дренажу. Потім засипаємо ґрунтову суміш. Далі висаджуємо верхівку ананаса в землю і ставимо на світле місце.

Поливати слід помірно, ґрунт завжди повинний бути вологим, але не мокрим. Для повного вкорінення потрібно від 6 до 8 тижнів. У цей період не варто жодним чином прискорювати процес, наприклад, вносити добрива. Приблизно через два місяці ананас вже повинен вкоренитися і самостійно споживати воду з ґрунту. Зробіть невелику перевірку: акуратно нахиліть рослину, якщо вона чинить опір, значить вже утворилися нові коріння, які його утримують в землі, якщо не пручається - коріння не утворилися.

В останньому випадку потрібно перевірити, чи не гниє чи рослина, якщо видно гниль, на жаль, потрібно починати процес спочатку з новою верхівкою плоду.

На цьому етапі старе листя буде сохнути і відмирати, а нові - з'являтися в середині розетки. Впродовж наступного року потрібно видаляти засохле старе листя і поливати не частіше одного разу на тиждень.Через рік потрібно пересадити рослину в горщик більшого розміру.

цвітіння

Зацвітає ананас на 3-4-й рік (коли довжина листя досягає близько 60 см, а діаметр основи - близько 10 см), але іноді і набагато пізніше, а то і не зацвітає зовсім.

пересадка

Якщо ананас не цвіте щорічно, то після цвітіння пересаджують дочірні рослинки. Ґрунтову суміш для посадки ананасу готують з дернової, листової, перегнійної землі, піску і торфу. Перш ніж рослина досягне зрілості, його потрібно два рази пересадити: перший раз - через три місяці після відділення прикореневої бруньки, другий раз - ще через рік.

ПОМІДОРИ ЧЕРРІ – СМАЧНА РОДЗИНКА ВАШОГО СТОЛУ

Черрі – група сортів помідорів (переважно гібридних), найхарактернішою особливістю якого є маленькі плоди. Інколи їх ще називають вишеньками, адже слово «черрі» є транслітерацією англійського слова «cherry», яке в перекладі означає «вишня». Ці томати повністю виправдовують назву, так як вони менші, аніж звичайні помідори. Кольорова гамма сортів дуже різнобарвна: жовті, малинові, червоні, помаранчеві, фіолетові, чорні, коричневі плоди.

Перший прототип був виведений у 1973 році вченими-селекціонерами з Ізраїлю. Спочатку їстівність плодів була досить сумнівною й потребувала певного доопрацювання: була штучно досягнута генетична помилка, відповідальна за повільне дозрівання, що є актуальним для пустелі і не надто практично для звичайного ґрунту. Але з плином часу помідори черрі набули чималої популярності та широко увійшли до раціону. Їх солять, квасять, маринують та в’ялять; з них готують салати, закуски, пасту; вони досить часто є незмінним інгредієнтом справжньої італійської піци.

За смаковими якостями міні-помідори солодкі. Вони мають цікаве розташування: не попарно або одинично, а гронами. Достиглий плід зазвичай має 4-20 грам. Міні-помідори ростуть групками по 10-50 шт. Рослина досить високоросла, якщо не прищипувати – здатна витягнутися на 1,5-2 м.

Варто додати й про те, що на розсаду можна сіяти черрі дуже густо, головне – правильне освітлення. Потребують підв'язування. Гарно розвиваються по сусідству з жовтими помідорами та перцем. Дуже згубно впливають своїм сусідством на баклажан.

У промислових масштабах черрі задіяні у багатьох країнах. Основними постачальниками є Туреччина, Голландія, Іспанія, Італія, Чилі. У місцевих широтах, а так само як і в Європі, вирощування різних сортів черрі на присадибних ділянках і балконах носить більше декоративний характер. Наші садівники і аграрії ще не мають на меті вирощування даних томатів для заготовки і масового вживання у їжу.

До речі, вирощувати помідори черрі можна у домашніх умовах. Зробити це досить просто, якщо дотримуватись слушних порад спеціалістів та купувати насіння в офіційних і перевірених представників.

Поширенні сорти Черрі для вирощування У приміщенні

Для початку ми маємо розуміти, які з помідорів черрі добре плодоносять у приміщенні. Варто звернути увагу на наступні популярні сорти:

·         Акробат;

Рослина, що здатна виробляти чимало плодів. Помідори досягають близько 3 см. Плоди розташовані на звисаючих пагонах. Ідеально підходить для великих корзин або висячих горщиків. Рослини можуть виробляти до 6 кілограм помідорів типу черрі, які дуже солодкі і смачні. Їм не потрібно будь-якого прищипування або обрізки. Плоди багаті високим вмістом вітаміну С і лікопену. До речі, а чи знали ви про те, що епідеміологічними дослідженнями встановлено факт: для людей з високим показником лікопену в крові ризик захворювань на деякі види раку та серцево-судинні захворювання знижується.

·         Бонсай;

Цей сорт томатів входить до детермінатних видів, які відрізняються невеликою висотою. Такий вид помідорів виростає не вище півметра і є особливим за рахунок швидкого дозрівання. Їх вирощують на балконах, верандах або у горщиках. Чимало агрономів садять томати у відкритому ґрунті, де вони також приносять відмінний урожай. Даний вид можна розміщувати на місці, яке знаходиться у тіні або на сонці. Головне, щоб балкон або лоджія добре висвітлювалася. Це значно поліпшить врожайність.

З одного куща томатів Бонсай можна зібрати близько 2 кілограм мініатюрних помідорів. Рослина не потрібно підв'язувати, що є великим плюсом. Після посадки пройде до 90 днів, після чого дозріють перші плоди. Помідори мають презентабельний вигляд. Важать вони до 65 грам, їх форма кругла, а пофарбовані вони в яскравий червоний колір. Нерідко томати називають «балконних дивом», так як з їх допомогою можна відмінно прикрасити балкони, при цьому ще й отримати винагороду у вигляді смачних плодів. Коли на городах ще не доспіли помідори, сорт бонсай вже радує стиглими плодами.

·         Золоте гроно;

Якщо ви бажаєте виростити жовті маленькі помідори, придбайте насіння сорту «Золоте гроно». Це ранньостиглий плід вимагає всього 85 днів до дозрівання від появи сходів. На пагонах довжиною до 1 м з'являються округлі, жовто-оранжеві плоди.

·         «Червона перлина», «Перлина жовта»;

Дані сорти прекрасно підходять для балконного вирощування. Кущ рослин цього сорту досягає 50 см у висоті. Червоні плоди набагато солодше жовтих. Сорт з червоними томатами чудово підійде для тих, хто хоче уникнути пасинкування;

·         «Балкони Єлоу»;

Середньоранній декоративний гібрид. З того часу, як з'являються сходи до самого плодоноса проходити близько 110 днів. Рослина компактна, кущ невеликий - до 45 см у висоті. Що стосується плодів, то вони жовті, солодкі і з легкою кислинкою. Чудово підійдуть для консервації.

·         Піноккіо;

Ще одне рішення для того, щоб порадувати себе смачними плодами. Наприклад, якщо ви посадите на балконі насіння під кінець вересня, то на новорічному столі у вас будуть красуватися смачні помідори черрі сорту Піноккіо. Більше того, така рослина є досить невибагливою і ранньостиглою.

·         Черрі Міо;

Ранній гібрид, плоди будуть готові через 90 - 95 днів після сходів. Підійдуть на роль кімнатних томатів або тепличних, а також будуть відчувати себе комфортно і в відкритій землі. Індетермінатний сорт (має необмежений ріст). Плоди круглі, червоного кольору, вагою до 35 грам. На одній гілочці ростуть 15 - 20 томатів. Урожайність висока, з 1 кв. метра можна зібрати 13 - 15 кг врожаю.

Чудово підійдуть для закатування у банках, а також у вигляді прикраси для страв. Схема посадка розсади типова для цього різновиду томатів. Посів насіння потрібно проводити в кінці лютого. Саджанці цього сорту потребують високої температури (30 ̊ С) для нормального росту.

Потрібно регулярно видаляти пасинки і нижнє листя, так як на навантажені кущі буде створюватися додатковий тиск. Необхідна обробка фунгіцидами або мідним купоросом, щоб убезпечити рослини від фітофтори. Також обов'язкова підв'язка.

·         Черрі Ліза;

Гібрид. Цвіте дуже швидко (за 90 - 95 днів). Кущі детермінантні (мають обмежений ріст). Плоди круглі, жовті, важать до 30 г. Не уражається томатної мозаїкою. Урожайність висока - 10 - 12 кг з одиниці площі. Можна вирощувати і у відкритій землі, і в захищеному середовищі. Потрібно виростити добротну розсаду, яку потрібно буде пересадити в кінці травня. Розсаду потрібно піддати загартуванню. Полив краще зробити рясним, але не дуже частим. Бажано зволожувати землю раз на 4-5 днів. Обов'язкові також підгодівлі органічними добривами. Кущі мають підлягати пасинкуванню й підв'язці. Кілька кущів томатів черрі будуть радувати не тільки влітку, а й під час морозів. Крім усього іншого, ці помідори прикрасять будинок не гірше, ніж будь-який кімнатну квітку.

·         Сорт «Мінібел»;

Можна вирощувати в будь-якому середовищі. Дуже ранній сорт - дозріває за 90 - 100 днів. Кущі маленькі, до 50 см у висоту. Досить компактні. Плоди вагою до 25 г, червоні, з гладкою поверхнею, солодкі. Можна припустити етап вирощування розсади. Насіння можна сіяти відразу в грунт, але необхідно буде захистити молоді пагони. Потрібно постійно видаляти зайві пагони, культивувати землю, поливати кущі, а також підв'язувати.

ЯК ПОСАДИТИ ЧЕРРІ?

Перед посадкою черрі потрібно поговорити про склад ґрунту. Загалом, помідори полюбляють супіщані ґрунти, і міні-помідори не є винятком. До загальної земляної суміші потрібно додати 1/3 частину дрібного піску (так ми створимо добру вологопроникність).

Будь-яке вимочування у воді не потрібне для насіння. Його можна закладати у ґрунт, але не глибоко (0,5-1 см). Щойно посаджене зерно необхідно полити теплою водою. Після посадки відразу необхідно накрити рослину прозорою плівкою, створюючи парниковий ефект.

Проростає насіння дуже швидко (через 5-7 днів, у залежності від коливання температури), після чого плівку можна прибрати і зробити друге поливання, (знову  теплою водою).

Поливання робиться не часто, адже надмірна волога посадкам не бажана, головне, щоб земля знаходилася у зволоженому стані. Варто пам’ятати, що надмірна волога, навіть в приміщенні, сприятиме витягуванню посадок.

Після того, як паростки піднімуться на 5-7 см, потрібно буде посадки міні-помідорів прорідити. Але це працює не завжди, якщо якість насіння бажає кращого, то в проріджуванні не виникатиме необхідності. Грунт бажано періодично рихлити між посадками, орієнтовно раз на тиждень. Раз на два тижні черрі варто підгодовувати комплексними мінеральними добривами (половинною дозою від зазначеної норми), їх можна додавати у воду для поливання. У період зав’язі будь-які підживлення припиняються.

По мірі зростання, стебла помідорів потрібно буде підв’язати до дерев’яних кілочків. Плодоносять черрі по-різному, зазвичай на третій місяць, а смачні плоди, при належному догляді, можна збирати впродовж п’яти місяців. Щоб плодоношення було більш рясним, а плоди були більш соковитими, потрібно буде основне листя з низу стебла акуратно обрізати.