Мабуть немає нічого цікавішого
за долю людини. Кожному із нас, десь там зверху, написаний свій шлях, і для
кожного він є особливим. Незвичайна доля випала й Євгену Миколайовичу Гуменюку.
Він пройшов тернисте становлення: був бригадиром садово-городньої і рільничої
бригад у Сніткові, а згодом працьовитого молодика назначили заступником голови
колгоспу у Степанках, але вже тоді він відчував, що його життя буде нерозривно
зв’язане з рідною землею. Чергова сходинка у житті з’явилась раптово – його, 29-ти річного, призначили
керівником долинянського господарства, яке було одне з найвідсталіших у районі
та переживало скрутні часи. На перший погляд, він був ще молодим і «зеленим»
для такої посади, але з плином років все
розставиться на свої місця.
Хоч і молодий,
але запальний, уміє відстояти себе і своє, любить поле і хоче працювати біля рідної
землі. Сміливим дається щастя… Роки праці підняли господарство, зберегли роботу
для людей.
Але це був лише
початок. Згодом КСП реформовано у приватно-орендне підприємство. Знову
труднощі, знову непроста боротьба за місце під сонцем.
Всім
було
складно, інші
мусили скорочувати працівників і затягувати паски задля того, аби хоч якось жевріти, але фінал був
неминучим – банкрутство. Люди залишались без роботи, тотальне безгрошів’я
штовхало деяких, задля того аби прогодувати свою родину, на радикальні рішення
– скитання у пошуках кращої долі на чужі землі. Так
було майже всюди, але не в Долинянах. Витримали на підприємстві гострі
зуби реформи. Лещата законодавства не зломали Євгена Гуменюка.
Неподалік із
Долинянами красується село Знаменівка, хоч і невелике, але працьовите.
Населення села забезпечене роботою на одному з відділень долинянського
господарства. Місцеві цим також завдячують Євгену Миколайовичу. Зараз ПОП "Весна" не
потребує представлення, бо це флагман на Вінниччині.
Пробував себе
керівник і у політичній діяльності – неодноразово був депутатом районної ради. Він знана і шанована людина, яка заробила авторитет не
тільки щоденною важкою працею, а й чималою вервечкою благодійних вчинків про
які ніколи не говорить на публіці, адже він з тих людей які просто роблять
Вчинки з великої літери.
Євген
Миколайович добре готує. З його відомих фірмових страв: грибна юшка і гречана
каша приготована в печі. Рецепти у нього особливі, він рідко ділиться ними
"на загал", але якщо вже розповість, то ви для нього точно дуже
близька і дорога людина. Уміє
готувати квашенину: домашні яблучка, помідорки, огірки. До речі, усі овочі на
столі з власного городу. Те саме стосується і консервацій, і приправ, і чаїв:
усе домашнє, натуральне і справжнє. У Євгена Гуменюка навіть хобі пов'язане з
домашнім затишком. Полюбляє він і частих
гостей у своєму домі, навіть облаштував для них на присадибній ділянці
невеличке озерце і зарибив його. Родичі та друзі частенько
куштують рибні страви приготовані ним.
А
ще він справжній грибник. Має "свої місця" у лісі, звідки приносить
повні пригоршні лісової краси: білих грибів та маслюків. Чи варто говорити про
те, що це все теж шинкується і подається до столу за кращими сімейними
рецептами? З будинку Гуменюків ніхто ніколи не
виходив голодним чи сумним, бо господар не тільки накриває стіл
скатеркою-самобранкою, а й обов'язково розрадить, порадить і підставить плече.
Серед усіх
досягнень має він і найбільший скарб - родину. Дружина, дві доньки, син і
шестеро онуків. Для них він живе, бо в трудових здобутках і щоденній праці пройшли
його молоді роки, а зараз для дідуся найдорожче - дитячий сміх у його оселі.
Немає коментарів:
Дописати коментар